Українці в Португалії

rossio-lisboaУ Євросоюзі шукають нові шляхи для боротьби з кризою. У попередніх програмах ми розповідали про допомогу, яку ЄС виділив Греції. Слідом за цією країною перейти на режим жорсткої економії довелося Іспанії та Португалії. На цьому тижні про скорочення бюджетних витрат заявила Італія. Тут збираються не тільки зменшити зарплати, але і підвищити пенсійний вік. У Румунії завтра планується загальний страйк – президент Басеску розпорядився скоротити зарплати в бюджетній сфері на рекордні 25 відсотків.

Хоча Україна й віддалена від Євросоюзу, економія там позначається і на наших співвітчизників. Адже в Італії живуть і працюють 150 тисяч українців, у Португалії – понад п’ятдесят тисяч. І це тільки офіційні дані. Нелегалів – може бути в кілька разів більше. Андрій Цаплієнко дізнавався, як живеться нашим громадянам в Португалії, і як ця сама західна країна Євросоюзу опинилася в лещатах кризи.

Тут закінчується Європа. Далі Атлантичний океан. Мабуть, сьогодні саме на цьому березі вирішується, чи вдасться зупинити хвилю кризи тут, на крайньому заході Європи, або ж вона накриє весь Старий світ.

Якщо в Лісабоні домовляєшся з українцем про зустріч, то, швидше за все, він призначить її тут, в українській церкві. Вона рідко буває порожньою.

Тільки офіційно в Португалії живуть більше п’ятдесяти тисяч українців. Багато хто приходить сюди. Священик молиться про тих, кому доводиться важко під час кризи.

Миколай, священик:

- Кожного разу, ми беремо таку молитву спеціальну, за тих, хто потерпає від кризи, в неділю переважно. Перш за все ми молимося за тих людей, наприклад, криза, за благополуччя.

Площа Россіо вважається неофіційною біржею праці. Безробітні африканці тут проводять цілі дні в очікуванні роботодавця. Останнім часом тут можна побачити й українців. Вони у групі ризику. У списку на звільнення зазвичай стоять першими.

Миколай Ярощук, електрик:

- Последніх півтора роки тут дуже важко. Получаю пособіє по безроботіце, десь п’ятсот євро, і перспективи пока не бачу.

Але, тим не менше, навіть у розпал кризи мало хто з українців рветься до батьківщини.

Інна Великова, програміст:

- Я пригадую, наскільки порівняти з рівнем цін, коли два роки приїхали сюди, то ціни відрізняються, але все відбувалося поступово, зі зростом мінімальної зарплати, разом з кар’єрним ростом.

- Тобто криза в Португалії легше переживається, аніж добробут в Україні?

- Так, так.

Львів’янка Інна Великова працює в невеликій комп’ютерній фірмі. Компанія на межі закриття. Але навіть у випадку звільнення Інні будуть платити допомогу по безробіттю – близько вісімдесяти відсотків зарплати. Її чоловік, технічний директор компанії з виробництва телевізійної техніки, дивиться в майбутнє цілком оптимістично. Антикризові заходи, – а саме зниження зарплати на півтора відсотка і підвищення податків на один, – сімейний бюджет витримує.

Володимире Матвейчук, технічний директор компанії “Media burst”:

- Надіялися, що буде менше роботи, але навпаки роботи збільшилося.

Втім, більшість португальців не в захваті від тих методів, за допомогою яких уряд збирається рятувати економіку. Заходи не оригінальні: підвищення податків, зменшення зарплатні й заморожування амбітних проектів. Так тут сподіваються скоротити величезний бюджетний дефіцит – близько десяти відсотків ВВП.

Ассунсао Кристас, член бюджетного комітету португальського парламенту:

- Я бачу дві сфери, де можна скоротити витрати. По-перше, зупинити великі проекти ву сфері інфраструктури – будівництво швидкісної залізничної колії та аеропорту. По-друге. У нас надто велика адміністрація. Дуже багато держслужбовців. Криза добрі нагода скоротити витрати на бюрократію

Місцеві інтелектуали скептично ставляться до запропонованого урядом плану стабілізації.

Жоао Альмейда, журналіст, письменник:

- Проблема в малої освіченості португальців. Ми погано вчимося і мало читаємо. А неосвічена людина не здатна знайти вихід зі складної ситуації.

Мигель Тешейра, головний редактор газети “Одіаво”:

- Ми не хотіли бачити прикмети кризи. А вони ж з’явилися не сьогодні, а багато років тому, з того моменту, коли ми приєдналися до ЄС.

Те, що вступ до Євросоюзу добре не для всіх, вперше відчули тут, у рибацькому порту Сезімбра. Мануель Андре в море з десяти років. З перервою на службу в армії, під час якої йому довелося повоювати в африканських колоніях. Зараз він сортує рибу. Кефаль в один лоток, сардини в іншій. За його роботу з ним теж розрахуються рибою.

Мануель Андре, сортувальник риби:

- Країна, за яку я проливав кров, мені дала таку пенсію, на яку вижити неможливо. А тут я буквально працюю за їжу.

Колись відома рибна справа у занепаді з початку дев’яностих. З того самого моменту, коли Євросоюз встановив свої ціни на португальську рибу. Аукціон з її продажу відбувається тут. Якщо цифри на електронному табло показують ціну нижче тридцяти семи центів за кілограм, торг зупиняється. Сучасний рідкокристалічний екран для рибалок це символ занепаду.

Андрій Цаплиенко, Ігор Антонюк, Лісабон, “Подробиці“, телеканал “Інтер”

Розкажи про це друзям у своєму блозі або підпишись

Не будь байдужим! Залиши коментар :)

Написати відповідь




stat24 -счетчик посещаемости сайта Топ100- Путеводители Реклама на сайті